Ще одна ніч на Майдані, який чекає Лідера
Кращі люди – і просто люди – цієї ночі були тут. У некиян, які не були, ще є якесь виправдання, у більшості киян – немає. Хоча б один член родини чи колективу – мав бути цієї ночі на Майдані.
Я добре розумію тих, хто не прийшов, але не виправдовую. Бо зараз кожен має рятувати кожного і нашу спільну державу.
На Майдані вже давно немає розподілу на правих і лівих, націоналістів і лібералів – просто не всі ще це зрозуміли. У всіх – одне питання в очах, і це питання – вже не “Що робити?” (цим “Що ро-би-ти?!” народ закрикував промовців-блаблаблашників після відміни курсу на євроінтеграцію, у вечір перед нічним розгоном студентів). Це питання – “Де лідер, який не злякається і поведе нас за собою?”.
Це має бути достатньо відома людина, інакше за ним не піде більшість людей. Особливо після того, як зі сцени його бадьоро оголосять провокатором.
Таких людей в Україні можна порахувати на пальцях однієї руки. Панове, наважтесь нарешті. Ведіть нас рятувати Україну і самих себе. Особисто я готова ризикнути зараз, щоб не боятися ціле життя. І таких багато.
Я мала кілька зустрічей цієї ночі – з людьми відомими і невідомими, з киянами, харків’янами і навіть хлопцями з Кавказу, які приїхали нас підтримати. Уявіть собі “збірну солянку” біля однієї з бочок – кілька українців, чеченець, грузин, вірменин і поляк. І всі кажуть те саме.
Не треба більше йти за хитрими, за тими, хто думає, що хтось за них щось зробить, а вони будуть лише закликати не піддаватися на провокації, а тих, хто піддасться, здаватимуть мєнтам.
Зараз настав такий час, що треба йти за сміливими.
